ВИНАГОРОДИТИ

I.НАГОРОДИ́ТИкого, що — чим і без додатка (дати нагороду кому-небудь, дати що-небудь у винагороду за якісь заслуги і т. ін.),ПОЖА́ЛУВАТИкого чим, кому що, заст., ірон.;ВІДЗНА́ЧИТИ(виділити кого-, що-небудь серед інших похвалою, нагородою тощо);ВИ́НАГОРОДИТИ(дати що-небудь як нагороду за якісь послуги або заслуги, плату за працю тощо);ПРЕМІЮВА́ТИ(перев. грішми);УДОСТО́ЇТИ(ВДОСТО́ЇТИ)кого-що, книжн. (визнати кого-, що-небудь гідним високої оцінки, нагороди, звання тощо);УШАНУВА́ТИ(ВШАНУВА́ТИ),ПОШАНУВА́ТИрозм. (чим — оцінюючи заслуги, нагородити кого-небудь чимось на знак пошани). — Недок.:нагоро́джувати,жа́лувати,відзнача́ти,винагоро́джувати,преміюва́ти,удосто́ювати(вдосто́ювати),ушано́вувати(вшано́вувати). Даліло, мила, за твоє кохання Чим можу я тебе нагородити? (Леся Українка); ..По прибутті в Англію англійський король за вірну службу нібито пожалував (Денікіну) титул лорда (О. Гончар); Відзначити передовиків; Треба винагородити хлопців за бездобичну екскурсію, дати їм грошей і пустити трохи погуляти (Г. Хоткевич); Удостоїти конкурсну роботу золотої медалі; Сумлінно й ретельно підтримував Петро Конашевич тих, хто його вшанував гетьманською булавою (З. Тулуб); Похвалити мусять, а може, цяцечкою пошанують — яку-небудь гарнесеньку на ріжок або на шию (Марко Вовчок).

НАГОРОДИ́ТИкого чим (висловити подяку, виразити задоволення, схвалення, виявити прихильність у нагороду за що-небудь),ВИ́НАГОРОДИТИ,ОБДАРУВА́ТИ,НАДІЛИ́ТИ,НАДАРИ́ТИрозм.;ПОДАРУВА́ТИкому що (звичайно зі сл. усмішка, погляд і т. ін.). — Недок.:нагоро́джувати,винагоро́джувати,обдаро́вувати,наділя́ти,надаря́ти,дарува́ти. Навіть найпростіші номери глядачі нагороджували оплесками (В. Собко); Галинка винагородила Журбу приємною й трохи зверхньою посмішкою (Г. Епік); Дружбою обдаровують лише тоді, коли бачать у тобі щирого друга (Ю. Збанацький); Хіба тільки його особисті рекорди мали на увазі товариші, наділивши партійною довірою? (Ю. Яновський); "Покинув мене!.. А яким щастям я тебе надарила б!" — неначе говорили її очі (І. Нечуй-Левицький); Хочеться подарувати собі трохи спочивку, радісно повалитися в пахущу траву (Г. Хоткевич).

ПЛАТИ́ТИкому (віддавати гроші або що-небудь цінне за виконану працю, послугу, щось куплене тощо),СПЛА́ЧУВАТИ,ОПЛА́ЧУВАТИ,ВИНАГОРО́ДЖУВАТИкого,УПЛА́ЧУВАТИ(ВПЛА́ЧУВАТИ)заст.;ДОПЛА́ЧУВАТИ,ПРИПЛА́ЧУВАТИ,ПРИПЛА́ЧУВАТИСЯрозм. (додатково);РОЗПЛА́ЧУВАТИСЯз ким,РОЗРАХО́ВУВАТИСЯз ким,РОЗРАХО́ВУВАТИкого, рідше,ОБРАХО́ВУВАТИСЯз ким, розм. (перев. за роботу по її закінченні);ДАВА́ТИрозм.,ВІДДАВА́ТИрозм. (за куплене). — Док.:заплати́ти,сплати́ти,оплати́ти,ви́нагородити,уплати́ти(вплати́ти),доплати́ти,приплати́ти,приплати́тися,розплати́тися,оплати́тисярозм.розрахува́тися,розрахува́ти,порахува́тися,обрахува́тися,поквита́тисярозм.поквитува́тисярозм. рідшеда́ти,відда́ти. Я знаю: ти вчора нічого не їла. Де ж там: вже цілий рік тобі не платили грошей! (М. Хвильовий); — Прийшлось панові чимало худоби всякої спродати, щоб мені сплатити (Панас Мирний); До хворих він присилав лікарів, оплативши гонорар наперед (Ю. Смолич); — Чим же тебе за твою службу винагородити? (Ганна Барвінок); — Так і нам тепер треба, якомога кинутись та заробляти, та подушне зносити, та недоїмку, на кому є, уплачувати (Г. Квітка-Основ'яненко); Де оком не доглянеш, там калиткою доплатиш (прислів'я); Різницю коштів я готова навіть приплатити (Леся Українка); Зачепився (Нечипір) з шинкарем, та потовк йому усі пляшки і усі чарки, а опісля й приплатився, троха чи не сорок алтин (Г. Квітка-Основ'яненко); В багатіїв Антон у борг набрав лісу, а розплачуватися не мав чим (С. Чорнобривець); — Краще найняти худобу. — Еге, то не штука найняти, а чим потім за хату оплатишся? (М. Стельмах); Вони розраховуються з блідолицим, примарно-мовчазним офіціантом (Ю. Бедзик); Хотіла (мати) взяти від неї гроші і йти до пані обрахуватися (Н. Кобринська); Декотрі чоловіки платили касирові не разом, а давали частками, коли була їм спроможність заплатити частку податків (І. Нечуй-Левицький); — Що ти зробиш йому, гладкому?.. Він худобу пожалує швидше, бо оддав гроші за неї (М. Коцюбинський).

винагородити—див.i винагороджувати....Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
винагородити—Винагородити См. Винагороджувати. Словарь укрансько мови в х тт. За ред. Б. Грнченка. К. . Т. . С. ....Грінченко. Словарь української мови
винагородити—винагородити дслово доконаного виду...Орфографічний словник української мови
винагородити—Винагородити роджу родиш винагородь родьте...Правописний словник Голоскевича
ви́нагородити—ВИНАГОРОДИТИ див. винагороджувати. Словник укрансько мови в тт. АН УРСР. нститут мовознавства за ред. . К. Блодда. К. Наукова думка . Т. . С. ....Словник української мови в 11 томах
винагородити—ВИНАГОРОДИТИstrong див. винагороджувати...Словник української мови у 20 томах
винагородити—див. винагороджувати....Толковый словарь украинского языка
винагородити—недок.em винагороджувати док.em винагородитиto reward to remunerate to recompense to compensateвинагородити за втрату чогось to make good to make up for to compensate a ...Українсько-англійський словник
винагородити—em винагороджувати...Українсько-китайський словник
винагородити—[wynahorodyty]...Українсько-польський словник
винагородити—сов. от винагороджувати...Українсько-російський словник