БОВКНУТИ

БО́ВКНУТИрозм. (сказати що-небудь необдумано або необережно, навмання, не до ладу),БЕ́ВКНУТИрозм.,БЕ́ЛЬКНУТИрозм.,БО́ВТНУТИрозм.,ЛЯ́ПНУТИрозм.,ЛЯ́СНУТИрозм. рідше,СКАЗОНУ́ТИрозм.,СПЛЕСКА́ТИрозм.,БА́ХНУТИпідсил. розм.,БРЯ́КНУТИпідсил. розм.,ЗМОРО́ЗИТИпідсил. розм. — Недок.:бо́вкати,бе́вкати,ля́пати,ля́скати. Схаменись лишень та подумай, що ти бовкнув? (І. Нечуй-Левицький); — Скажи, що маю повідомити щось важливе. Тільки дивись, щоб не бевкнула кому, що я тут. Не бевкнеш? (М. Чабанівський); І не думав, і не гадав ніколи він, що Тихін отакий легковірний: хтось белькнув дурним язиком, а він уже й глузд втратив (А. Головко); — Може, ти, Льоню, що бовтнув про їх (о. Артемія і Сусану Уласівну) при кому? — сказала писарша до брата (І. Нечуй-Левицький); — А це ти вже, Дем'яновичу, і зовсім хтозна-що говориш. Не подумавши, ляпнув (А. Головко); — Що ж до партизанів і таке інше, то ти менше ляскай про це (Л. Смілянський); (7-й парубок:) Іноді таке неподобне сплеще (Соломія), що й парубкові соромно слухати, не те, що дівці (М.Кропивницький); Він ... часом таке бахне, що всіх зіб'є з пантелику (П. Колесник); Щоб сказати хоч будь-що, дівчина брякнула: — Ну й цікаво з вами гуляти (Л. Дмитерко). — Пор.сказа́ти.

ГОВОРИ́ТИ(передавати словами думки, почуття тощо, повідомляти про щось),КАЗА́ТИ,ПРОМОВЛЯ́ТИ,ПРОКА́ЗУВАТИ,ВИМОВЛЯ́ТИ,БАЛА́КАТИ,МО́ВИТИ,МОВЛЯ́ТИзаст.,ПОВІДА́ТИзаст.,ПРОРІКА́ТИпоет.,РЕКТИ́заст., поет.,БА́ЯТИфольк.,ДЕ́ЙКАТИдіал.;ВІЩА́ТИзаст., уроч. (щось значне, важливе);ГА́ВКАТИвульг. (стосовно людини, яку зневажають);ТЯГТИ́,ТЯГНУ́ТИ(повільно, протяжно);ЦІДИ́ТИрозм.,ВИЦІ́ДЖУВАТИрозм. (неохоче, недбало);ПРОЦІ́ДЖУВАТИрозм. (перев. із сл. крізь зуби — повільно);КАРБУВА́ТИ,ЧЕКА́НИТИ(перев. із сл. слово, речення тощо — чітко, роздільно);РУБА́ТИрозм. (різко);ГРИМІ́ТИрозм. (голосно, басом);ГАРЧА́ТИзневажл. (сердито, невдоволено);ВИДА́ВЛЮВАТИ,ВИДУ́ШУВАТИ,ВИТИСКА́ТИ,ВИТИ́СКУВАТИ(перев. із сл. із себе — через силу, переборюючи якесь почуття тощо);ХРИПІ́ТИ(хрипким голосом);СКРИПІ́ТИрозм. (різким, неприємним голосом);СТОГНА́ТИ(жалібно, зі стогоном);ХЛИ́ПАТИрозм. (із схлипуванням);СИЧА́ТИ(з присвистом, а також здавленим від люті голосом);ШИПІ́ТИрозм. (вживаючи шиплячі звуки замість свистячих або притишеним, здавленим голосом). Я говорив так довго й щиро, що воєнком мені повірив, сказав, що буде з мене толк (В. Сосюра); Або розумне казать, або зовсім мовчать (прислів'я); — Бачите, як в житті заведено: що кому дошкуля, той про те й промовля (Григорій Тютюнник); — Я теж москвич, — тихо проказує капітан (А. Хижняк); — Марусю, біжи додому, біжи хутенько, рибочко! — вимовляє Михайло потихесечку (Марко Вовчок); — Чи правда, що ото балакають? (А. Головко); А третій не мовив нічого: Він мовити красно не міг (В. Самійленко); До часу глек, — мовляв один розумний лях, — До часу, голубе, нам глечик носить воду (П. Гулак-Артемовський); — Як же я верну зі школи без кожуха? — повідає хлопець (І. Франко);І надійшовши, дід прорік: "Ти змій і гор-дий чоловік..." (М. Драй-Хмара); І плаче, плаче Ярославна в Путивлі городі й рече: — Вітрило-вітре, господине! Нащо ти вієш..? (Т. Шевченко); Що говорять, то й виговорять. — Що бають, то й вибають (М. Номис); Дейкають, що через них і нам життя не стало (П. Панч); (Печериця:) Балакайте! Он Христос, коли про братолюбіє віщав, скільки з того часу віків пройшло, а ми й досі того братолюбія шукаємо (Панас Мирний); — Ще й та обзивається! Мовчала б уже та не гавкала, — кричала Мотря до Мелашки (І. Нечуй-Левицький); — Я теж тут не гуляв, сину, — тяг він по-старечому (Ю. Збанацький); — Та я тут недавно. Приїхав трохи підробити, — цідив, як крапельки, слово по слову, ніби йому було важко говорити (Г. Коцюба); Маєвський не говорив, а зневажливо виціджував слова (Ю. Шовкопляс); — Припізнились, припізнились, пора, хлопці, в ліс, — занепокоєно проціджує (Гнат) крізь загущені вуса й бороду неквапні слова (М. Стельмах); — Що таке війна, я знаю. Мабуть, не гірш, ніж ти, — карбуючи кожне коротке речення, заговорила Галина (О. Копиленко); — Демонстрацію ліквідовано, сер, — сухо чеканить він (В. Собко); Насупленими очима нікуди мовби не дивився й рубав: — Ми телеграфували в ЦК спілки (І. Ле); — Негарчи. Справлю і собі, і тобі (чоботи) (М. Стельмах); — Ти тепер найстарший у громаді, — гримів Степан. — Що ти скажеш, так має бути (Лесь Мартович); А Масло повчає і повчає... Він лукаво підхихикує і хриплим голосом скрипить і скрипить (А. Хижняк); — Ви... ви... — хрипить пан Микола, — ви не гнівайтесь на мене (М. Коцюбинський); Степура важко видавлював з себе товстими, ніби обвареними губами: — Бомбили вночі Київ, Севастополь і ще якісь міста... (О. Гончар); — Я не знаю, про що ви говорите, Ольго Матвіївно, — нарешті видушує з себе Федір (Д. Ткач); Парубок.. ледь витискує з себе "добривечір" (М. Стельмах); — Орли сини мої, орли! — стогнав старий Чиж (О. Довженко); І стала (Венера) хлипать перед ним: "Чим пред тобою, милий тату, Син заслужив таку мій плату?.." (І. Котляревський); Мати.. сичить: — Я тебе питаю, де ти до цього часу сиділа? (Ірина Вільде); — Посватав! узяв добро! — шипіла вона з кривим усміхом (М. Коцюбинський). — Пор. 1.базі́кати,баси́ти,белькота́ти, 1.бо́вкнути,бурмота́ти,верзти́, 1.вимовля́ти, 1.повто́рювати,сказа́ти, 2.торохті́ти,шепеля́вити.

ДЗВОНИ́ТИ(викликати звуки, ударяючи в дзвін, калатаючи дзвінком тощо; видавати дзвін);БО́ВКАТИрозм.,БЕ́ВКАТИрозм.,БЕ́МКАТИрозм.,БА́МКАТИрозм.,БО́МКАТИрозм. рідше,БАЛА́МКАТИдіал. (перев. про великий дзвін);ДЗЕЛЕ́НЬКАТИ,ТЕЛЕ́НЬКАТИрозм.,ТЕ́НЬКАТИрозм. (перев. про дзвоник);КАЛАТА́ТИ,БИ́ТИ(перев. сигналізувати дзвоном про щось);ВИДЗВО́НЮВАТИ(старанно або раз у раз). — Док.:продзвони́ти,пробо́вкати,бо́вкнути,пробе́вкати,бе́вкнути,пробе́мкати,бе́мкнути,проба́мкати,ба́мкнути,пробо́мкати,бо́мкнути,пробала́мкати,дзеле́нькнути,теле́нькнути,те́нькнути,прокалата́ти,калатну́ти,проби́ти,уда́рити(вда́рити). Бовкає дзвін. Дзвонить старий попик (О. Довженко); За стіною в їдальні почав дзвонити годинник (А. Головко); Дзвін сумно бевкав на ґвалт (І. Нечуй-Левицький); Настобісіло їй літувати в степу, кухарювати, бемкати в рейку (М. Рудь); На дзвіниці бамкнув тривожно дзвін (Мирослав Ірчан); На дзвіниці.. монотонно баламкав одинокий дзвін (В. Гжицький); Дзвоник земської пошти, якою я їхав, дзеленькав монотонно (М. Коцюбинський); Дрібно теленькали дзвони найменші (О. Ільченко); На монастирській дзвіниці тенькали жалобні дзвони (І. Микитенко); Він, Василько, калатав у дзвони, коли вода прорвала греблю (О. Донченко); Дзвоник калатав собі на подвір'ї, скликаючи нас, але ми його не чули (М. Чабанівський); Бубни б'ють, і хитається в танку Індіанський убогий вігвам (А. Малишко); Видзвонювала гітара надривно й сумно (П. Кочура).

СКАЗА́ТИ(передати словами думки, почуття, поставити якесь запитання, дати відповідь, зробити повідомлення і т. ін.),МО́ВИТИ,ПРОМО́ВИТИ,ПРОГОВОРИ́ТИ,ПРОКАЗА́ТИ,ВИ́МОВИТИ,ВИ́СЛОВИТИ,ПОВІ́ДАТИ,ВИ́ГОВОРИТИрозм.,ПРОГЛАГО́ЛИТИ(ПРОГЛАГОЛАТИ)заст., ірон.,ПРОРЕКТИ́заст. поет. ірон.;КИ́НУТИ,ЗРОНИ́ТИ,ПРОРОНИ́ТИ,ОБРОНИ́ТИрідше,ПРОЛЕПЕТА́ТИ,ПРОЛЕПЕТІ́ТИрозм. (нерозбірливо, лагідно);ПРОГОВОРИ́ТИСЯ,ПРОМОВИТИСЯ,ПРОБО́ВКАТИСЯрозм.,ПРОБО́ВКНУТИСЯрозм.,ПРОБО́ВКНУТИрозм. (ненавмисне виказати щось);ВИ́ПАЛИТИ(несподівано і швидко);ПРОГАРЧА́ТИрозм.,ПРОГА́ВКАТИвульг.,ГА́ВКНУТИвульг. (сердито);ПРОТЯГНУ́ТИ,ПРОТЯГТИ́,ПРОВЕСТИ́розм. (повільно, розтягуючи слова);ПРОЦІДИ́ТИ(перев. із сл. крізь зуби — знехотя, невиразно);РУБОНУ́ТИ(РУБАНУ́ТИрідше),РУБНУ́ТИ(різко);ПРОБАСИ́ТИрозм. (низьким голосом, басом);ПРОСКРИПІ́ТИрозм.,ПРОРИПІ́ТИрозм. (скрипучим голосом);ВИ́ДАВИТИ,ВИ́ДУШИТИ,ВИ́ТИСНУТИ(через силу);ПРОХРИПІ́ТИ(хрипло);ПРОСТОГНА́ТИ(зі стогоном);ПРОСИЧА́ТИ,ПРОШИПІ́ТИ(притишено, із здавленим від роздратування або люті голосом);ПРОТОРОХТІ́ТИрозм.,ПРОЦОКОТАТИ,ПРОЦОКОТІ́ТИрозм.,ПРОЩЕБЕТА́ТИрозм. (швидко й голосно, дзвінко);ПРОМИ́МРИТИ,ПРОБУБОНІ́ТИ,ПРОБУБНІ́ТИ(невиразно);ПРОША́МКАТИрозм.,ПРОШАМКОТІ́ТИрозм.,ПРОШАМОТІ́ТИрозм.,ПРОШАМОТА́ТИрозм. (перев. про людину з беззубим ротом — невиразно, шепелявлячи);ПРОГУГНЯ́ВИТИ,ПРОГУГНИ́ТИ,ПРОГУГНІ́ТИ(гугняво, в ніс);ПРОГУДІ́ТИ,ПРОГУСТИ́(глухим, низьким голосом),ПРОГОРЛА́ТИрозм.,ПРОГРИМІ́ТИрозм.,ПРОГРИМОТІ́ТИрозм.,ПРОГРИМОТА́ТИрозм. (дуже голосно, оглушливо). Соромиться молода дружина свекрухи своєї та дівера.. і опускає вона перед ними очі, слова не може сказати (Григорій Тютюнник); Ви щасливі, пречистії зорі, ваше проміння — ваша розмова, якби я ваші проміння мала, я б ніколи не мовила слова (Леся Українка); — На коня, Остапе! — промовив Бульба (О. Довженко); — Ви, мабуть, їсти хочете? — проказала вона співчутливо (П. Панч); Наталя ледве встояла. Хоче сказати й не вимовить словечка (Марко Вовчок); — А й радіти нема з чого, — поволі виговорив хтось у тьмі (Г. Хоткевич); Так проглаголивши, замовк старий (П. Куліш); Якби ти слово прорекла мені, Я б був щасливий, наче цар могучий (І. Франко); В сусідній бригаді шаленів Шафорост.. — Добре, хоч нас не застав, — занепокоєно кинула (Надія) бригадирові. — А то б нагоріло (Я. Баш); За весь час, що тяглась нарада, вона ще не обронила жодного слова (П. Панч); Зараз навіть пожаліла (Марія), що згарячу випалила те все Петрові вчора в порту (В. Кучер); Десь.. взялося якесь хлоп'я. Тимофій як гавкнув на бідне, то воно з переляку мало не впало у воду (Г. Хоткевич); — Да-а-а, — здивовано протяг Степан Пасюга. — Собака в тебе страшний (Є. Гуцало); Капітан зверхньо процідив: — А це ми ще подивимося, що ви за особи (П. Автомонов); Михайло Гнатович хотів почати здаля, ..але замість того просто рубонув: — Олексію Михайловичу, я дуже прошу допомогти (В. Собко); Чужий голос проскрипів: "Роз'єдную!" .. Але Остапчук ще з добру хвилину тримав трубку і посміхався (С. Журахович); — Допоможи... — прохрипів старий моряк. — Не допливу сам (Д. Ткач); — Пити!.. — простогнав Горленко. — Важко мені (З. Тулуб); Пистина Федорівна відхилила двері на ланцюжок, тигром подивилася на дідка й просичала: — Ніякого Рила тут нема! (Остап Вишня); — Ви... Ви блазень, розжалуваний мною! Документи!.. — прошипів Захар (І. Ле); — Поснули? га? — прошамкав раптом дід Овсій, вернувшись з берега. — А зараз перевіз буде (М. Коцюбинський); — Дай-но, доню, холодненької напитись, — прошамкотіла баба Круподериха (А. Іщук); До хлопців підійшов Безпояско і прогримів своїм розкотистим басом: — Гай-гай, молодята! (О. Гуреїв). — Пор. 1.бо́вкнути, 2.вставля́ти.

бовкнути—дсл. док. виду що зробитиemДприслвникова формаem бовкнувши. див. бовкати. з шумом упасти зануритися у водуляпнутьДеепричастная формаem ляпнув...Большой украинско-русский словарь
бовкнути—ну неш док.i розм.i Однокр. до бовкати. З шумом упасти зануритися у воду....Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
бовкнути—бовкнути дслово доконаного виду розм....Орфографічний словник української мови
бовкнути—див.em сказати...Словник синонімів Вусика
бо́вкнути—БОВКНУТИ ну неш док. розм. . Однокр. до бовкати. А було як прийде недля або свято як тльки бовкне дзвн Ганна поперед всх де до церкви Н.Лев. I Якби. бовкнув несподвано ...Словник української мови в 11 томах
бовкнути—БОВКНУТИ ну неш док. розм. Однокр. до бовкати.А було як прийде недля або свято як тльки бовкне дзвн Ганна поперед всх де до церкви . НечуйЛевицькийОдного другого питаю та...Словник української мови у 20 томах
бовкнути—ну неш док. розм. Однокр. до бовкати. З шумом упасти зануритися у воду....Толковый словарь украинского языка
бовкнути—розм.to say smth.em rashly thoughtlessly ляпнути щосьem to blunder out to blurt out...Українсько-англійський словник
бовкнути—em бовкати...Українсько-китайський словник
бовкнути—сов. от бовкати...Українсько-російський словник