ІЗВОМПЛЕНИЙ
-а, -е, інд.-авт. Дієпр. до вомпити, ізвомпити. Тепер доходь найдальших меж, як закуріла димно твоя ізвомплена душа, із неї біль валує. (ЧТ:28); Усе — притлумлене – твоїм кінцем, що оточив, неначе еліпсоїд, ізвомплену, глуху, непогамовану твою стьмарілу душу. (ЧТ:140).