Словник мови Стуса

ШЕЛЮГИ

-ів, мн., бот. 1. Верба гостролиста. 2. збірн. Зарості верби гостролистої. Заким пролізеш у голки вушко — обдерешся, як пес у шелюгах. (ЗД:88); Біліли стегна в хижих шелюгах... (ЗД:113); він гасав в шелюгах Дніпра, в дикім полі. (ЗД:142).

  1. шелюги—в мн.i Те саме що шелюга....Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
  2. ше́люги—ШЕЛЮГИ в мн. Те саме що шелюга. Але ж тут пригодонька мала шелюги щось хиляться похил Цю весну все геть повдь поняла над звичай далеко мрють хвил Стар. Поет. тв. Вж...Словник української мови в 11 томах
  3. шелюги—ШЕЛЮГИ в мн.Те саме що шелюгаstrong .Але ж тут пригодонька мала шелюги щось хиляться похил Цю весну все геть повдь поняла [пойняла] над звичай далеко мрють хвил. М. С...Словник української мови у 20 томах
  4. шелюги—в мн. Те саме що шелюга....Толковый словарь украинского языка
  5. шелюги—см. шелюг...Українсько-російський словник