Словник мови Стуса

САМОЗНИКАННЯ

-я, с., інд.-авт. Похідне від само... і зникання. Море розтопленого жалю хлюпотить і нас відстрашує — чеканням довгим благословенної своєї смерти, як найпевнішого самозникання у завше безгріховнім небутті. (ЧТ:112).