ЕПІТИМ'Я
-ї, ж. Добровільне виконання сповідником тих чи інших покут. І, мов чернець, кладу тяжку епітим'ю на себе і так покутую людські гріхи. (ЧТ:79); Оце ти й є, дорого цнот, дорого в епітим'ї впокоєних жалів. (П-2:74).
-ї, ж. Добровільне виконання сповідником тих чи інших покут. І, мов чернець, кладу тяжку епітим'ю на себе і так покутую людські гріхи. (ЧТ:79); Оце ти й є, дорого цнот, дорого в епітим'ї впокоєних жалів. (П-2:74).