Словник мови Стуса

БЕДРИК

-а, ч., бот. Рід родини зонтичних; багаторічна трав'яниста рослина з прямостоячим стеблом і пірчастим листям. Довкола сопки і хрести, людські кістки біліють щедро, од божевілля й німоти малесенький рятує бедрик. (П-1:150).

  1. бе́дрик—бедрик див. сонце . Жайворонок В. В. Знаки укрансько етнокультури Словникдовдник. К. Довра . С. ....Жайворонок. Знаки української етнокультури
  2. бедрик—корень БЕДР суффикс ИК нулевое окончаниеОснова слова БЕДРИКВычисленный способ образования слова Суффиксальный БЕДР ИК Слово Бедрик содержит следующие морфемы или час...Морфемный разбор слова по составу