ДОВЕСТИ ДО СМЕРТІ

віку вкоротити (збавити)кому;звести (згубити) з (зі) світукого;звести (загнати) в могилу (в домовину, в землю, на той світ,діал.в гріб)кого.

Та недовго навтішалась Конвалія біла,–Іїй рука чоловічаВіку вкоротила(Леся Українка, 1, 1975, с. 53); –Чи ти здуріла сьогодні, чи наважилася менез світу звести?(Нечуй-Левицький, 3, 1965, с. 329); –Вертайсь, а то як, вони дізнаються, що я тут, тозгублятьменез світу.–Як згублять тебе, то згублять і мене, –сказав Саіб і вернувся до гостей(Нечуй-Левицький, 2, 1977, с. 356);Ти що, навмисно задумавзвестиїї батькав могилу?(Довженко, 3, 1964, с. 419); [Семен:]Як я віддам йому хазяйство, то й на тім світі не посмію стати перед моєю старою, котру вінв домовину загнав(Карпенко-Карий, 3, 1961, с. 306); –Ти менев гріб загониш,бо гризеш мене(Мартович, Твори, 1954, с. 76);Він[Сава]же був у нього[Івоніки]всім, цілою надією, і вінзагнавйогов землю(Кобилянська, 2, 1962, с. 232); [Власов:]Полюбиться йому[батькові]хто–чоловіком зробе[зробить],а не полюбиться– іна той світ зажене(Панас Мирний, 1, 1968, с. 519).