ЗАПОВІДЬ.
У своєму первинному значенні це слово виражає релігійний зміст «біблійний або євангельський вислів-наказ, вислів-повчання морального характеру», напр.:святі заповіді, заповідь Господня, пор.:Немає жодного морального принципу, котрий не мав би свого початку, а часто й свого формулювання у Біблії: не вбий, не вкради, не перелюбствуй, шануй свого батька, свою матір, возлюби ближнього свого, як самого себе. Цізаповідінепорушні на всі часи, для всіх народів(з журн.).
Поступово значення словазаповідьрозширилося, воно почало стосуватись не тільки людської моралі, а й різноманітних сфер практично-виробничої, суспільної діяльності людей. У сучасній літературній мові воно набуло іншого змісту — «суворе правило поведінки, неухильний обов’язок», напр.:заповідь людської доброти, заповідь виховання, батькова заповідь.
Основна сфера застосування цього слова — публіцистичний і художній стилі. Надто часто воно вживалося в мові 70—80-х років, розширивши сполучуваність з іншими словами:перша заповідь у насінництві, перша заповідь мистецтваі под.
У результаті активного функціонування словозаповідьрозвинуло також значення «зобов’язання».