Російсько-український словник (Українська академія наук)

НАБЕЛИВАТЬ

набелить набілювати и набіляти, набілити, (о мног.) понабілювати, понабіляти що и чого; срв. Белить. -лить лицо - набілити лице (обличчя). [Справ красило і білило, щоб я личко набілила (Пісня)]. Набелённый - набілений, понабілюваний. -ться - 1) набілюватися, набілитися, понабілюватися; бути набілюваним, набіленим, понабілюваними. [Прийде неділенька, набілися, піди до церкви помолися (Чуб. V)]; 2) (вдоволь, сов.) набілитися, (о мног.) понабілюватися.

  1. набеливать—НАБЕЛИВАТЬ или набелять набелить что покрыть белой краской мелом белилами. Набелить амуницию лицо. Набелить белутки пск. твер. налить бельма упиться. ся быть набеляему н...Толковый словарь живого великорусского языка