Російсько-український словник (Українська академія наук)

ИЗВАЖИВАТЬ

извадить кого (попущеньем поблажкой) розпоганювати, розпоганити, розбещувати, розбестити, розбештувати, розбештати кого, на погану путь навертати, навернути кого. [Оці його могоричі та трахтирі і розбештали (Мирг. п.)]. -ться - розпоганюватися, розпоганитися, розбещуватися, розбеститися, розбештуватися, розбештатися, привчатися, привчитися, навикати, навикнути до чого негарного, упускатися, упуститися (в щось негарне).

  1. изваживать—ИЗВАЖИВАТЬ извадить кого соблазном или попущеньем вкоренять в ком дурные привычки умышленно или снисхожденьем невниманьем приучать кого к чему непохвальному поваживать из...Толковый словарь живого великорусского языка