Орфографічний словник української мови

ВАНДРІВНИК

вандрівни́к іменник чоловічого роду, істота мандрівник діал.

  1. вандрівник—а ч.i зах.i Мандрвник....Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
  2. вандрівник—МАНДРВНИКstrong той хто мандру подорожу МАНДРВЕЦЬstrong ПОДОРОЖНЙstrong ПОДОРОЖАНИНstrong ПОДОРОЖНИКstrong розм. ОБХОДИСВТstrong розм. СТРАННИКstrong заст. ВОЯЖЕРstrong з...Словник синонімів української мови
  3. вандрівни́к—ВАНДРВНИК а ч. дал. Мандрвник. Швидко бжать легк саночки як тльки можна швидко але якою тихою здаться та зда молоденькому вандрвников! Л. Укр. III . Словник укрансько м...Словник української мови в 11 томах
  4. вандрівник—ВАНДРВНИК а ч. дал.Швидко бжать легк саночки як тльки можна швидко але якою тихою здаться та зда молоденькому вандрвников! Леся УкранкаБлизько бля нього йшла сльська дор...Словник української мови у 20 томах
  5. вандрівник—а ч. зах. Мандрвник....Толковый словарь украинского языка