ЯСНИТИ, ЯСНІТИ, ЯСНІТИСЯ, ЯСНИТИСЯ, ЯСНІШАТИ
ЯСНИТИ – ЯСНІТИ – ЯСНІТИСЯ, ЯСНИТИСЯ – ЯСНІШАТИ Яснити, -ню, -ниш, перех. Робити щось ясним. Опада останнє листя і яснить алею (М.Рильський). Ясніти, неперех. Ставати ясним, яснішим, розвиднятися тощо; виділятися світлим, яскравим кольором, виднітися (про щось світле, яскраве). Обличчя його помалу ясніє (С.Васильченко); Ніч відходила, даючи місце дневі. Досить сказати, що ясніло все більше й більше (Ю.Яновський); Вода в ставках ясніла, ніби ставки відчиняли очі, щоби глянути на світ (Б.Лепкий); Далеко на узліссі ясніло два білих намети (Н.Рибак); їм не дано дізнатися, чому, Коли ридаю, на душі світліє. А я слізьми увесь тягар зніму І, наче день після дощу, яснію (Г.Чубач). Яснітися, яснитися. Виділятися світлим, яскравим кольором, виднітися (про щось світле, яскраве). То ж мокрий прибережний пісок, що лежить смугою вподовж синьої річеньки, – і ясніється, і блищить (А.Кримський); Розходилися вони вже коли небо на сході яснілося до них (О.Гончар); Як місяць ясниться (Марко Вовчок). Яснішати. Ставати яснішим, світлішим. А небо все яснішало (І.Нечуй-Левицький); Лагідні очі оживали, яснішали (О.Копиленко); На серці в Бачури яснішало (М. Чабанівський); Дедалі чоло його яснішало (О.Соколовський).