Літературне слововживання

ЩОБ, ЩО Б

ЩОБ – ЩО Б Щоб, спол., част. З фляги він пригубив Води краплину, щоб зросить язик (М.Бажан); Білі яблуні, яблуні маю, як я хочу, щоб ви розцвіли... (В.Сосюра); – А таки втечу, втечу – от щоб я вчорашнього дня не побачив, – жартома клянеться він (О.Гончар). Що б, займ. з наст. Все лазить \[пестунчик\] по столу і, що б не було на столі або на лаві, все трах об долівку! (Грицько Григоренко); Згинь! Пропади!.. Як буде, так буде... Що б люди сказали? Люди! Вони осудять (М.Коцюбинський); Передай Калініну: зайняти Лису гору, що б там не було... (О.Гончар); \[Микита:\] Що б не робив і як би не блукав, – Завжди мети доходить Ярослав (І.Кочерга).