ЧОЛОВІК, ЛЮДИНА
ЧОЛОВІК – ЛЮДИНА Чоловік, -а. 1. Особа чоловічої статі. За столом сидів смуглявий, довгобразий та сухорлявий чоловік (І.Нечуй-Левицький). 2. Одружена особа стосовно до своєї дружини. Чоловік її давно помер (Марко Вовчок). 3. розм. Те саме, що людина. – Ех, каже приказка: кожен чоловік кує своє щастя. Чорти його кують, а чоловік тільки у міх дме (А.Головко). 4. Уживається при лічбі, вказуванні на певну кількість людей. Було їх \[утікачів\] там чоловіка з тридцять (М.Коцюбинський); На низькому помості з дощок, прикрившись звірячими шкурами, лежало кілька чоловік (С.Скляренко). Пох. чоловічий. Людина. Одна із суспільних істот, що являють собою найвищий ступінь розвитку живих організмів, мають свідомість, володіють членороздільною мовою, виробляють і використовують знаряддя праці тощо.