Літературне слововживання

ОБЕРЕГА, ОБЕРІГ

ОБЕРЕГА, -и, д. і м. -зі, ОБЕРІГ, -егу. Те, що оберігає від лихого, недоброго (талісмани, амулети, певні дії, обряди тощо). – Так ти питаєш про обереги? Вони онде, на кінцях рушників. Це такі, щоб ти знав, добрі охоронці нашого осідла, бережуть, аби до хати не заходили домовики (В.Скуратівський); Обидві іконки – це ікони-обереги, їх носили як нагрудний образок або ж підвішували до особливо шанованої храмової ікони (з журналу).

  1. оберега, оберіг—Яка рзниця мж менниками оберега та оберг У Словнику за редакцю Бориса Грнченка та деяких нших знаходимо форму оберега. Цим словом називають усе те що оберга вд лихого нед...Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)