Літературне слововживання

В’ЯЗ, В’ЯЗЬ, ЯЗ, В’ЯЗИ

В’ЯЗ – В’ЯЗЬ – ЯЗ – В’ЯЗИ В’яз, -а, ч. Листяне дерево. В’язь1, -я, ор. -ем, ч. Прісноводна риба родини коропових. – Пам’ятаєш, якого ти в’язя вранці підсік на вудочку? – "Пам’ятаю... Ти зловив, а я лишень до берега підвів, до підсаки" (Є.Гуцало). В’язь2, -і, ор. -ззю, ж. Спосіб скріплювання дерев’яних частин будівлі; зав’язь; вид старовинного декоративного письма. Яз, язу. Пліт, частокіл впоперек річки, затоки, в які вставляють вершу чи ятір. В’язи, -ів, мн. розм. Шия: скрутити (зламати) в’язи. Голова у неї, наче в п’яної, хиталася, не держалася на в’язах (Панас Мирний); Глянула на нього: такий повний, червоний, в’язи товсті (А.Тесленко).

  1. в’яз, в’язь, яз, в’язи—вяз вязь яз вязи Вяз листяне дерево. Вязь прсноводна риба родини коропових спосб скрплення деревяних частин будвл завязь вид старовинного декоративного письма. Яз плт ...Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)