ВВІ, УВІ, ВІ
ВВІ (УВІ), ВІ прийм. Вживається найчастіше перед словом сон, рідше – перед збігом приголосних. Тієї ночі і вві сні ввижались Юркові неймовірні пригоди (В.Козаченко); І тільки Клим щось уві сні шепоче (В.Сосюра); Я не забув! Завжди зі мною Сидиш ти, хлопче, у сідлі, В димах нескінченого бою, У рейдах – даллю степовою, І над кострищем уві млі (М.Нагнибіда); Ой ударити б по струнах, Тих збудити, хто ві сні (О.Олесь); За кожний раз посидів \[Славко\] по два тижні ві Львові (Лесь Мартович). Пор. у.