ВВОЛЮ, УВОЛЮ, В ВОЛЮ, У ВОЛЮ
ВВОЛЮ (УВОЛЮ) – В (У) ВОЛЮ Вволю (уволю), присл. розм. До цілковитого задоволення; досхочу. Насміявшись вволю, Христина попрощалась з хазяйкою й вийшла (І.Нечуй-Левицький); – Як прийде велика вода, то змінить весь край. Уволю нап’ється дніпрової степ і зазеленіє (О.Гончар). В (у) волю, ім. з прийм. Повіруєм ще трохи в волю (Т.Шевченко).