ВВЕРХ, УВЕРХ, В ВЕРХ, У ВЕРХ
ВВЕРХ (УВЕРХ) – В (У) ВЕРХ Вверх (уверх), присл. Те саме, що вгору. Щось лізе вверх по стовбуру (Т.Шевченко); Лежить Семен горілиць у високій траві, виставив уверх коліно (С.Васильченко). В (у) верх, ім. з прийм. Гетьман зупинився. Між його бровами, від носа у верх чола, пробігла морщина (Б.Лепкий).