Літературне слововживання

БАЙ, БЕЙ

БАЙ – БЕЙ Бай, бая, ор. баєм. У колишній Середній Азії – багач, великий землевласник або скотар. Всі уже догадувалися, що цього року аул відкочує набагато далі, ніж завжди, тільки ніхто не наважувався розпитувати про це грізного бая (З.Тулуб). Бей, бея. 1. У країнах Близького й Середнього Сходу – титул дрібних феодальних власників або вищих чиновників; бек. – Слухай-но, озвалась Сальтане до перекупки, – йди-но ти собі звідси, бо як прийде бей, то будеш ти знати, він таких, як ти, не любить (Леся Українка); Ти повинен сказати, що тебе прислав перекопський бей, який іде на допомогу ханові (В.Малик). 2. Додаток до імені в значенні "пан": Арслан-бей.