Лексикон львівський

ІНО

і́но́ тільки (м, ст): – Ти диви, Франю! – дивується Ірка. – Усі вже знають, що наша Дзвінка вже в десятій клясі, іно Адьо, її рідний тато, сі дивує, коли-то дитина дівкою виросла! (Авторка)

  1. іно—НО див. нститут народно освти...Велика чи мала літера? Словник-довідник
  2. іно—но прислвник тльки лише незмнювана словникова одиниця дал. но сполучник як тльки незмнювана словникова одиниця дал....Орфографічний словник української мови
  3. іно—но присл....Правописний словник Голоскевича
  4. іно—но присл....Правописний словник Голоскевича
  5. іно—но но що тльки що []...Словник з творів Івана Франка
  6. іно—накше...Словник застарілих та маловживаних слів