Лексикон львівський

ВАЛИЛО

вали́ло 1. огрядна, неповоротка людина (ср, ст)|| = бамбула2. ірон. дурень, недотепа (ст): – Ах, ти, валило! – поблажливо, хоч з усміхом, не відвертаючи навіть голови вбік запитувача, кидає Базиль. – Ах, ти, мурло! До мамра го замкнули, на кібель посадили, до коцяби го дали! Ну, ти, темна махорко, в цюпі сидить! (Лисяк)|| = бевзь

  1. валило—Вайло [IV] неотеса [VIVII]...Словник з творів Івана Франка