ДУМА — МИСЛЬ — ДУМКА — РОЗДУМИ.
Так по-різному називають вияви розумової діяльності людини.
В усній та писемній мові поширеною є форма множини словадума —думи. Думи— це те саме, що йроздуми, але різняться ці слова сферами вживання: перше частіше вживається в поетичній мові, а друге — в наукових текстах.Думи, як правило, мають узвичаєні епітетиважкі, гіркі, невтішні, безрадісні, чорні, сумні, невідрадні, напр.:Чорнідумиоблягли хмарами горде чоло(І. Нечуй-Левицький);І клятихдуммене бентежить рій(М. Зеров).
Іменникдуминалежить до традиційного поетичного словника, де виступає з прикладкамиспогади-думи, думи-мрії.Це слово активно вживається як з прикметниками присвійного значення, так і з родовим приналежності:удовині думи, дівочі думи, думи дитячі, дума козацька, думи хлібороба; думи вільного народу; думи, сподівання, інтереси і потреби людей.
До словадумаблизький за значенням іменникмисль.Сфера його вживання — публіцистичні, художні тексти, напр.:Коли у народу відбирають меч, народжується інша зброя—мисль,яку несуть у народ вчені, письменники(з газ.).Мисліможуть бутичорними, важкими, темними.Можна також сказатидобра людська мисль, благородні мислі.І все-таки словомисль, на відміну віддума, конкретніше; воно виражає більш-менш визначену розумову діяльність, характеризує духовне життя, дії конкретної людини. Крім того, цей вислів стилістично забарвлений. Відомі фразеологізми з іменникоммисльтипумати на мислі«думати про кого-, шо-небудь», напр.:Думаю, що навряд чи я скінчу коли хоч половину того, що маюна мислі(Леся Українка).
У науковій, офіційно-діловій мові термінологічного значення набув іменникдумка: філософська думка, наукова думка.Словодумкастилістично нейтральне:Чернігівський літопис є важливим джерелом та цікавою пам’яткою української історичної та суспільно-політичноїдумкитого періоду(з журн.).
Словороздум(и)теж характеризує розумову, пов’язану з мисленням, діяльність людини, але передає воно насамперед процес думання, міркування конкретної особи. Зі словомроздумизвичайно пов’язується уявлення про думки, глибокі міркування над складними, болючими питаннями, напр.:Він, викинувши з голови всі тіроздуми,які мучили його, швидко закрокував до своєї хати(Г. Тютюнник).
Оскільки сам процес розмірковування окреслений у часі, узвичаєними є такі вислови:не мати часу для роздумів, хвилина роздумів, довгі роздуми.Процес роздумування супроводжує різноманітні дії людини, характеризує її стан, вдачу, схильність заглиблюватись у власні думки:згодився без роздумів, стояти в роздумі, людина схильна до роздумів.
Позначаючи інтелектуально-аналітичну діяльність людини,роздуминайчастіше стосуються прочитаного, побаченого.Роздумомназивається твір або частина твору, в якій автор висловлює свої думки, переживання, почуття. В українській літературній мові набули поширення прикладкові словосполученняфільм-роздум, стаття-роздум, монолог-роздум.