АДРЕС — АДРЕСА.
В усній мові часто плутають ці два слова.А ти знаєш його адрес?— чуємо в побуті, коли йдеться про місце мешкання когось чи розташування установи. А втім, сучасна літературна норма вимагає вживати в цьому разі тільки іменникадреса, напр.:Поштарка запакувала картину, і він написавадресута прізвище адресата(Ю. Мушкетик).
Своїм походженням ці слова сягають спільного кореня — французької мови, а ще глибше — латинської. Але, виникнувши з одного джерела,адресіадресаприйшли в українську мову різними шляхами і в різний час.Адрес— із французької через російську,адреса— з німецької через польську. Якщо словоадресазакріпилося як назва місця мешкання людини чи розташування установи, тоадресмає значення «урочисте ювілейне привітання».
Виникнення нових значень — процес постійний. Суспільна потреба в називанні нового явища, поняття спричиняється до розвитку мови. Науково-технічна доба стимулювала ще одне значення словаадреса.Ось приклад із наукового журналу:Елементи пам’яті машини розрізняються за номерами, які звичайно називаютьадресамиелементів. Адресатут — «місцезнаходження інформації в цифровій обчислювальній машині».
Треба звернути увагу на правильність уживання деяких усталених зворотів зі словомадреса.Українською літературною мовою кажемо:я проживаю за адресою; звертайтеся за адресою, але:я відправив повідомлення на адресу, заяви надсилайте на адресу(а неза адресою).