АБОРИГЕН — АВТОХТОН — ТУБІЛЕЦЬ.
Так називають корінного жителя, уродженця якоїсь країни або місцевості, напр.:Австралійськіаборигениза малюнком на шкірі визначали належність до того чи іншого роду(з журн.);Вони[історики]переконливо показали, що слов’яни були не тількиавтохтонамина цій території, а й сягають генетичним корінням ще в перше тисячоліття до нашої ери(з журн.);Ніжні пахощі степів… може відчути лише чутливий ніс тубільця(Ю. Яновський).
На перший погляд, названі слова взаємозамінні, мають однакове значення, тобто їх можна вважати абсолютними синонімами. Однак це не так. Кожне слово має характерну сполучуваність, своє стилістичне забарвлення. У науковій, книжній мові переважають назвиавтохтон, абориген, що, як правило, вживаються у множині.
Автохтонпоходить із грецької мови, де має значення «місцевий, корінний».Автохтонаминазивають: 1) корінних жителів; 2) організми, що живуть там, де вони виникли; гірські породи на місці їх утворення. Отже, як науковий термін назваавтохтонимає точну семантику і позбавлена будь-яких емоційних забарвлень, оцінок у сприйманні.
Аборигени— запозичення з латинської мови, деab origineозначає «від початку». У вживанні цього слова помітне оцінне, зокрема розмовно-іронічне забарвлення, тому воно часто вживається в розмовній емоційній мові. Сполучуваність його з іншими словами вужча, оскільки й значень слова менше порівняно з назвоюавтохтони.
У наукових текстах словаавтохтони, аборигенине можуть бути замінені назвоютубільці, бо вона має виразне емоційне забарвлення, часто знижене. Походження цього слова — слов’янське, пор. польськеtubylecз прозорою внутрішньою формою, буквальним значенням «тут був». У староукраїнській мові XV ст. засвідчена форматубылецъ.
У сучасній українській мові від слів аборигени, автохтони, тубільці утворюються прикметники: аборигенний, автохтонний, тубільний, причому два останні вживаються частіше в сполученні з іменником населення.
Помилковими, позбавленими змісту є словосполученняавтохтонні землі, автохтонна територія.Про землю, територію кажуть:споконвічна, прадавня, одвічна, первісна, а не «корінна». Із землею, територією пов’язується життя на ній, походження корінного населення, первісних організмів. Отже,автохтонне (корінне) населення, аземля — споконвічна, первісна, або, коли йдеться про певний етнос, —етнічні землі, етнічна територія.