ІВАНУ ЧИ ІВАНОВІ?
Слово надаєтьсяІвановіАндрійовичу— чуємо на зборах. І тут же, поряд:Доручимо цю справуСтепануВасильовичу.Чи існують закономірності в уживанні закінчень-ові (-еві, -єві), -у, -юв давальному відмінку однини іменників чоловічого роду?
Паралельні закінчення-ові (-еві, -єві), -у, (-ю)в сучасній українській мові — залишки старої системи відмінювання іменників. Ще в давнину вони почали сплутуватися.
Автор української граматики початку XX ст. О. Павловський зазначав, що закінчення-ові (-еві, -єві)в давальному відмінку рідко вживається в назвах істот і ще рідше в назвах неістот. Сучасна ж мовна практика показує, що в нашій мові діє активний процес поширення закінчення-ові (-еві, -єві)на всі іменники чоловічого роду другої відміни. Автори українських граматик ХІХ—ХХ ст. (І. Нечуй-Левицький, Є. Тимченко, О. Синявський та ін.) зауважували, що закінчення-ові (-еві, -єві)в українській літературній мові переважає, і що воно є специфічною морфологічною рисою української мови.
Звичайно, поширення його в художній літературі (починаючи від І. Котляревського і до наших днів) пов’язується з тим, що письменники — творці літературної мови — широко відбили в своїй практиці народнорозмовне мовлення. У сучасній українській мові закінчення-ові(-еві)активне. Воно властиве як назвам істот, так і неістот.
Проте закінчення-у (-ю)в давальному відмінку іменників чоловічого роду другої відміни теж ніколи не зникало. Як же розрізнити ці закінчення? Як окреслити коло вживання кожного з них? Розмежування їх ускладнюється тим, що семантичне значення давального відмінка порівняно з іншими дуже вузьке (адресат). Розрізнення ж за поділом на істоти і неістоти в нашій мові не усталилося. І все-таки можна помітити певні закономірності.
Чергуються закінчення-ові (-еві, -єві)і-у(-ю)при збігові форм давального відмінка:Спасибі, товариство, за честь, що виявили ви моєму синовіОстапу(О. Довженко),Пам’ятникиТарасовіШевченку.
Іменники з суфіксами-ов(-ев, -єв)мають у давальному відмінку тільки флексію-у (-ю): Присвячено рідному Харкову.
Форма давального відмінка іноді збігається з формою родового або кличного. У таких випадках, звичайно, треба вживати-ові (-еві, -єві), щоб уникнути двозначності, пор. невдалі вирази типу:премія заводу(завод преміює, чи його преміюють?). Не розрізняються також на слух:Не буду я сину коритися.
Із східнослов’янських мов давнє закінчення-ові (-еві)у літературному вжитку успадкувала лише українська мова.
Отже, як правильно:заступнику міністрачизаступникові міністра?Перевагу надаємо закінченню-ові.Основна форма —заступникові міністра.Якщо в тексті вжито поряд два і більше іменників, закінчення варто чергувати, щоб уникнути одноманітності. Наприклад:заступникові міністра Вікторові Івановичу Козаку.