ГРИВНА — ГРИВНЯ.
Походження обох іменників пов’язують зі словомгрива(«шия, потилиця»). Уже здавна назвагривнавживалася на позначення оздоби, що одягалася на шию, і відповідно слово мало кілька значень: «оздоба» (якою і нагороджували), «кільце, обруч», «одиниця ваги», «подать», «мито». У пам’ятках староукраїнської мови це слово трапляється на позначення одиниці ваги (для благородних металів або виробів із них) і грошової одиниці. Так само з давніх часів до наших днів у деяких українських говірках збереглася назвагривня, гримни(як застаріла) на позначення монети вартістю в дві з половиною — три копійки. З таким самим значенням Словник за ред. Б. Грінченка подаєгривняі похідні формигривенька, гривеник.Загальновідомийгривеник(пестливе —гривеничок) — монета вартістю в десять копійок. Сферою його вживання є здебільшого побутова мова.
Формугривнязнаходимо в усіх відомих загальномовних словниках української мови. Одинадцятитомний СУМ розрізняє назвигривна— «металева прикраса у вигляді обруча, яку носили на шиї» ігривня— «у стародавній Русі — срібний злиток вагою близько фунта, який служив основною грошовою одиницею»; застаріле «мідна монета в три, а в деяких місцях — у дві з половиною копійки», заст. «те саме, щогривеник».
Відповідно до цього «Словник-довідник з правопису та слововживання» С. Головащука та «Словник труднощів української мови» за ред. С. Єрмоленко розглядають ці слова як різні за значенням, які не слід плутати. Отже,гривня— назва грошової одиниці сучасної України. Вона має давню традицію вживання, як писемно-літературну, так і усно-розмовну.