Як ми говоримо Антоненка-Давидовича
УЯВЛЯТИ, ЯВЛЯТИ, БУТИ 3, УЯВА, УЯВЛЕННЯ
Уявляти, являти, бути, уява, уявлення «А що уявляє собою це явище — випадок чи закономірність?» — іноді кажуть помилково, замість правильного: «А що це за явище?», «А що являє собою (або становить) це явище?». Уявляти собі щось може тільки людина внаслідок діяльності її мозку, яку ми називаємо уявою; а продуктом уяви є уявлення про щось чи про когось: «Чудно, всі гострі хвилини в моїй уяві зв’язано з ніччю й дощем» (Ю. Яновський); «Димарі в моїй уяві встають, як привиди ласкаві...» (В. Сосюра); «Не мав Бородавка жодного уявлення про тактику і стратегію» (З. Тулуб). Тому й кажемо: «Наша уява не може ще охопити сьогодні всієї величі майбутніх міжпланетних польотів», — але: «Мій дід не мав ніякого уявлення не то що про космічний корабель, а навіть про звичайний літак». Сказати «Дід не мав уяви» не можна, бо уява в нього була, тільки вона не створила уявлення про літак.