Як ми говоримо Антоненка-Давидовича
РАХУВАТИ, РАХУВАТИСЯ, ЧИСЛИТИ, ЧИСЛИТИСЯ, УВАЖАТИ
Рахувати, рахуватися, числити, числитися, уважати Ще й досі трапляються такі вислови: «Я рахую, що так робити не можна»; «З тим треба числитися», — а в одній районній газеті -було надруковано навіть таке: «Доярка Петрушак стоїть у колгоспі на доброму рахунку». Усі ці вислови — неправильні, бо дієслова рахувати, рахуватися, числити, числитися та іменник рахунок — це тільки математичні поняття: «А було колись так, що люди не знали, як рахувати час» (М. Коцюбинський); «Легше з ведмедем борюкатися, ніж із паном рахуватися» (прислів’я); «Бабуня шептала молитву, а я, приклякнувши і спираючись ліктями на її колінах, числила морщинки, що повкладалися над її очима» (М. Коцюбинський); «Раніше хоча хлопець і числився членом товариства «Спартак», проте спортом не особливо захоплювався...» (О. Гончар). У деяких південно-західних говорах До дієслів рахувати, числити є ще в нашій мові синонім лічити («Де гроші лічать, там не пхайся». — М. Номис), від якого походять іменники лічба («Он бачиш поза зорями ще зорі... нема їм лічби». — Ганна Барвінок) і лічильник («У напруженій тиші чітко цокотіли лічильники кенотронного апарата». — Я. Баш) і прикметник лічильний (лічильна машина. — Українсько-російський словник АН УРСР). Із цього випливає, що в перших фразах треба було написати так: «Я вважаю»; «На це треба вважати»; «Про доярку Петрушак іде в колгоспі добра слава» (або «Доярка Петрушак має в колгоспі добру славу»).