Як ми говоримо Антоненка-Давидовича
ЛІВША, ШУЛЬГА, ШУЛЬГА, ШУЛЬЖЕНКО, ШУЛЬЖЕНЧУК, ШУЛЬГІН
Лівша і шульга Слово лівша майже витиснуло давнє українське шульга. Ось читаємо, наприклад, у газеті заголовок фейлетона: «Про лівшу — лівою рукою». Тритомний Російсько-український словник наводить слово шульга як застаріле, даючи перевагу лівші. А тим часом скільки прізвищ утворилось від цього слова: Шульга, Шульженко, Шульженчук, Шульгін! Скільки разів ми натрапляли на слово шульга в класичній літературі й живій народній мові, ба навіть у сучасного українського письменника О. Ільченка, доброго знавця української мови, читаємо: «Він, шаблюку вхопивши по-татарському, лівицею, хоч і не був шульгою, рубався люто». Навряд чи є підстави виводити це слово «за штат» і не послуговуватись ним у нашій сучасній літературній мові.