Як ми говоримо Антоненка-Давидовича
ЛИСТАТИ, ГОРТАТИ, ПЕРЕГОРТАТИ, ПЕРЕГОРТУВАТИ
Листати й гортати, перегортати, перегортувати «Листає протяг потемнілі книги», — читаємо в одному сучасному вірші, хоча давно відомо, що сторінки книжок і журналів не листають, а гортають, перегортають, перегартують: «Він жадібно почав гортати в букініста сторінки книги» (П. Тичина); «Перегорни ще сторінку і там побачиш» (із живих уст). Таке, ніби нове, слово листати аж ніяк не можна вважати за неологізм, бо його скальковано з російського дієслова листать і свідчить воно не про творчі пошуки автора, а про брак доброго знання української мови, отже, не збагачує її на ще одне слово, а засмічує.