Грінченко. Словарь української мови
ЮРТУВАТИ, ТУ́Ю, ЄШ,
Юртувати, ту́ю, єш, гл. Волновать, возмущать. Козак людей юртує темний, хижий, п’яний. К. МБ. ІІІ. 253. Юртуєш розум. К. ПС. 56. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 532.