Грінченко. Словарь української мови
ЮЛАВИЙ, А, Е.
Юлавий, а, е. Слабосильный; обезсилѣвшій. Син мій (змалку чогось собі такий юлавий. Черк. у. Він — чоловік хворий: так зразу юлавий зробиться і пада. Екатер. у. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 531.