Грінченко. Словарь української мови
ЩЕБАТИ, БА́Ю, ЄШ,
Щебати, ба́ю, єш, гл. Отщипывать, обрывать. См. Щипати. Наказувала, щоб з калиноньки цвіток не рвати, аби при горі тернок не щебати, аби на полі росу не щебати. Гол. II. 582. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 523.