Грінченко. Словарь української мови
ХРУПОТІТИ, ПОЧУ, ТИШ,
Хрупотіти, почу, тиш, гл. = Хрупостіти. Чую, щось хрупотить по снігу, — підмерзло за ніч. Камен. у. Хрупотіло щось на улиці по снігу, — то він і йшов. Черк. у. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 416.