М’ЯКУ́ШКА

М’яку́шка и мняку́шка, ки, ж. 1) Мякишъ хлѣбный. Син на снідання нарізав беззубому батькові самих шкуринок, а собі брав м’якушку. Грин. І. 296. 2) О человѣкѣ: мягкосердечный, добрый. Я, бачте, такий чоловік — м’якушка, що нехай де яка пригода або журба, або смуток, то зараз там мої й жалощі. МВ. (КС. 1902. X. 155). Ум. М’якушечка и мнянушечка. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 458.

м’яку́шка—МЯКУШКА и ж. . Мяка частина хлба та хлбних виробв що мститься пд скоринкою. Балика добре перевязав [рану] покривши мякушкою хлба павутинням Тулуб Людолови . . перен....Словник української мови в 11 томах