Грінченко. Словарь української мови
МУ́ШКА, КИ,
Му́шка, ки, ж. соб. Мошки. Мушка не дає скотині пастися. Зміев. у. Мушка́, ки́, ж. 1) Ум. отъ муха. Ой був комар оженився та з мушкою не нажився. Чуб. V. 1169. Вилетіла мушка з хати. Грин. III. 665. 2) Въ цвѣтѣ ткани: пятнышки, разбросанныя по фону иного цвѣта. Зелена байова керсетка з червоними мушками. Мир. ХРВ. 6. 3) Въ женской прическѣ: напущенные на виски пальца на два шириною волосы, идущіе потомъ за уши. О. 1861. Свид. XI. 29. 4) Родъ дѣтской игры. Ив. 24. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 457.