ЛАБЦЮВАТИ, ЦЮ́Ю, ЄШ,

Лабцювати, цю́ю, єш, гл. Хватать въ лапы? Тащить? Хоч старого, хоч малого, — всіх туди лабцюють. (Чорт і смерть людей в пекло). КС. 1882. IV. 169. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 337.

ЛАВИЦЯ, ЦІ,
ЛАБУЗ, ЗУ,