Філософський енциклопедичний словник

ЕТОС

ЕТОС (від давньогрецьк. έύοζ - місце перебування, спільне житло), в подальшому - звичка, звичай, місце проживання людини, вдача, характер, спосіб думання. Поступово усталюється переносне використання слова, внаслідок чого воно починає стосуватися таких змін в людині (під впливом звичаїв, традицій і відповідної поведінки), які стають практичною нормою і внутрішнім законом, формуючи питому людську природу, настільки ж стійку й невідворотну, як і природні закономірності. В античній філософії терміном "Е." спершу позначали природу, стійкий характер того чи іншого фізичного чи соціального явища. Від Сократа походить принципово нове тлумачення, що поряд із традиційною поведінкою людини вирізняє таку, яка ґрунтується на внутрішніх переконаннях і доказах розуму. Аристотель утворює прикметник, яким позначає чесноти характеру (етичні), на відміну від чеснот розуму (діаноетичних). На означення науки, що вивчає етичні чесноти, він вживає іменник "етика", який увійшов до назви його праць: "Нікомаховаетика", "Евдемова етика", "Велика етика". Поряд із таким філософським вживанням слова "Е." зберігалися й інші, ближчі до первинного значення (Е. як незмінний природний характер, темперамент; Е. музичних ладів і стилів ораторського мистецтва). В подальшому стали вдаватися до підкріплення словом "Е." стійких ціннісних характеристик - як індивідуальних, так і колективних ("героїчний Е.", "Е. вірності" і т. ін. ). Ці багатоманітні ціннісні Е. сприяють наповненості життєвого світу конкретними моральнісними проявами й сприймаються як безумовні, незалежні від критичної рефлексії. У філософії XX ст. у контексті повороту до онтологічно-екзистенційного осмислення людського буття склалося більш узагальнене поняття Е., що позначає онтологічно й феноменологічно обумовлений характер багатоманітних ціннісних Е. Гайдеггер повертається до первісного значення терміна "Е." як місця проживання людини, її онтологічного світоперебування. У філософській герменевтиці питання про "метанорми" доконечно включає "живий Е." - традиції, звичаї, усталені моральні приписи та відповідну поведінку. В соціології та соціальній психології поняття "Е." також використовується на окреслення найбільш стійкої частини соціальної поведінки, що зумовлена функціонально важливими нормами і цінностями.Т. Аболіна

  1. етос—у ч.i Термн антично флософ що означа характер яконебудь особи чи обкта.Етос музики внутршнй лад характер впливу на людину....Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
  2. етос—гр. etos звичай вдача характер термн з давньогрецько естетики педагогки який означав сутнсний характер фзичного морального або естетичного явища. Е. один з роздлв анти...Музичні терміни
  3. етос—вд грецьк. etos характер звичай узагальнена характеристика культури певно соцально спльноти яка виражена в систем х панвних цнностей норм поведнки...Словник іншомовних соціокультурних термінів
  4. етос—гр. ethosem характер вдача стиль життя суспльно групи загальна орнтаця певно культури прийнята в межах рархя цнностей принципв постулатв сплкування. Синонми етнчн цнн...Словник термінів міжкультурної комунікації
  5. етос—у ч. Термн антично флософ що означа характер яконебудь особи чи обкта. Етос музики внутршнй лад характер впливу на людину....Толковый словарь украинского языка