ЛАТИНСЬКА МОВА

ЛАТИНСЬКА МОВА (lingua latina)належить до латино-фаліської підгрупи італійської гілки індоєвропейської мовної сім’ї; одна з так званих мертвих, або літературно-історичних мов. Виникнення латинського алфавіту датується VІІ ст. до н.е., хоча перші писемні пам’ятки Л.м. належать до VI–V ст. до н.е. З експансією Риму на Апеннінському півострові Л.м. поступово витіснила інші італійські мови, а захоплення в ІІ ст. до н.е. Римською Імперією значної частини Західної та Південної Європи, Північної Африки, Малої Азії сприяло проникненню Л.м. у підкорені країни, де вона стала офіційною державною мовою. Поступово сформувався її народно-розмовний різновид, так звана вульгарна латина, що започаткувала розвиток сучасних європейських мов, до яких належать італійська, французька, іспанська, португальська, румунська, молдовська, провансальська, ретороманська та деякі інші. У розвитку літературної Л.м., що почався у III ст. до н.е. і тривав понад 2 тис. років, розрізняють декілька періодів: 1) архаїчний (дописемний — до VІ ст. до н.е.; ранній писемний — до ІІІ ст. до н.е.; ранній літературний — ІІІ–ІІ ст. до н.е.); 2) класичний період, або «золотої латини» (І ст. до н.е. — І ст. н.е.). Створено найкращі зразки римської літератури — твори Вергілія, Овідія, Горація, Цицерона, Катула та ін. Значно сприяли розвиткові медичної термінології праці Лукреція (приблизно 96–55 рр. до н.е.) «Про природу речей» та Діоскорида (І ст.) «Про лікувальні речовини»; 3) посткласичний період, або «срібної латини» (І та ІІ ст. н.е.). Відзначений творчістю Петронія, Марціала, Плінія Молодшого, Тацита та ін.; великою кількістю наукової літератури, зокрема медичної: багатотомні праці з медицини Клавдія Галена (приблизно 130–200 рр. до н.е.), «Природнича історія» Плінія Старшого (23–79 рр. н.е.), «Природничі питання» Луція Аннея Сенеки (близько 4 р. до н.е. — 65 р. н.е.). Виготовленню ліків присвячена праця римського лікаря Скрибонія Ларга «Про склад ліків»; 4) пізня латина (ІІІ–VІ ст. н.е.). Після падіння Римської Імперії в 476 р. н.е. латина втратила своє значення як державна мова. У Середні віки її замінили романські мови, проте аж до ХVІІІ ст. вона залишалася мовою церкви, літератури, науки, дипломатії та юриспруденції. Латиною велося викладання у школах та університетах, перекладалися твори давньогрецьких та арабських учених, зокрема «Канон лікування» Абу Алі Ібн Сени (Авіценни). Фармацевтична латина поповнилася термінами арабського походження. В епоху Відродження Л.м. переживала новий злет і стала міжнародною мовою науки, закладено основи міжнародної медичної та фармацевтичної термінології, проводилися роботи з її уніфікації.

Вагомий внесок у розвиток латинської медичної та фармацевтичної термінології зробив Андре Везалій (1514–1564) — автор праці «Про будову людського тіла». У ХVІІІ ст. шведський учений Карл Лінней (1707–1778) розробив міжнародну латинську бінарну ботанічну номенклатуру. У XVII–XIX ст. Л.м. написані праці М.В. Ломоносова (1711–1765), фармаколога І.Є. Дядьківського (1784–1841), М.І. Пирогова (1810–1881) та ін. Наукові дисертації в Росії до ХХ ст. захищали Л.м. Латиною заповнювалися історії хвороб, видані п’ять перших російських фармакопей (до 1866 р.) В Україні Л.м. використовували у своїх творах Ю. Дрогобич (приблизно 1450–1494 рр.), С. Ориховський (1513–1566), І. Домбровський (початок XVII ст.), Г. Сковорода (1722–1794) та ін. Л.м. велося викладання у Києво-Могилянській академії. Нині Л.м. є офіційною мовою держави Ватикан, її вивчають у медичних, фармацевтичних, юридичних, філологічних вищих навчальних закладах. Новими мовами запозичена величезна кількість латинських слів, що активно вживають у термінології багатьох галузей науки, в соціально-політичній, освітянській, побутовій сфері. Багато латинських літературних висловів, прислів’їв і приказок стали крилатими.

Утративши значення мови міжнародного спілкування, Л.м. нині залишається джерелом творення міжнародних номенклатур, нової наукової лексики. Особливо важлива її роль у медичній і фармацевтичній термінології, що складаються в основному зі слів грецького та латинського походження, а також зі штучно утворених термінів на основі грецьких і латинських словотвірних елементів. Маючи суворо фіксоване значення, вони дозволяють дати точне визначення нового поняття або назви, вказати на характерну особливість, ознаку речовини, явища і т.п. Так утворюються назви нових невідомих захворювань, симптомів, вірусів, ЛП.

Сучасна фармацевтична термінологія — це результат багатовікового розвитку теоретичної та практичної фармації, багатьох спеціальних дисциплін, які вивчають дослідження, виробництво та застосування ЛП. Вона складається з термінологічних підсистем цілої низки галузей знань: 1) фармакологічна номенклатура препаратів, 2) міжнародна латинська ботанічна та фармакогностична термінологія, що складаються з найменувань ботанічних і фармакогностичних об’єктів (органів рослин, продуктів рослинного та тваринного походження); 3) термінологія фармацевтичної хімії (тривіальні назви синтетичних речовин і міжнародна номенклатура деяких хімічних сполук — кислот, оксидів та солей); 4) технологічна термінологія (назви лікарських і галенових препаратів, виробничих (технологічних) процесів і операцій; 5) медико-біологічна термінологія. Л.м. у багатьох країнах прописуються рецепти, ВООЗ видає Міжнародну фармакопею (Pharmacopoea Internationalis), де наводиться перелік міжнародних латинських назв ЛП. У 2001 р. вийшла перша ДФУ, в якій також використовується латинська термінологія.

Світлична Є.І.

латинська мова—ЛАТИНСЬКА МОemВА ЛАТИuНСЬКА МО латинь латина мова племен латинв латинян. Належить до тальсько групи ндовроп. см мов тепер мертва мова. Спочатку була пошир. в рн Лацум з ...Українська літературна енциклопедія
латинська мова—Одна з тальських мов належить до ндовроп. см була поширена на територ Рим. мпер найдавнш памятки з VII ст.em до н.е.em розквт лтератури у I ст.em до н.е.em з л. м. розвин...Універсальний словник-енциклопедія
латинська мова—одна з тальських мов належить до ндовроп. см була поширена на територ Рим. мпер найдавнш памятки з VII ст. до н.е. розквт лтератури у I ст. до н.е. з л. м. розвинулися ро...УСЕ (Універсальний словник-енциклопедія)