Дзвона чи дзвону? або -А (-Я) чи -У (-Ю) в родовому відмінку

ЗДОБИЧНИК

здобичник, -а

  1. здобичник—мен. чол. роду жив....Большой украинско-русский словарь
  2. здобичник—а ч.i фольк.i Людина яка чинить розбй грабжництво....Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
  3. здоби́чник—Здобичник и здобишник ка м. Разбойникъ хищникъ. Рудч. Чп. . Ой як взяли наш чумаченьки з пд байраку виходити ой як узяли враж здобишники частом до нас доздити. Н. п. Слов...Грінченко. Словарь української мови
  4. здобичник—здобичник менник чоловчого роду стота...Орфографічний словник української мови
  5. здобичник—Здобичник ка ники кв...Правописний словник Голоскевича
  6. здобичник—див.em розбйник...Словник синонімів Вусика
  7. здобичник—РОЗБЙНИКstrong той хто грабу убива з метою грабежу РОЗБИШАКАstrong РОЗБЯКАstrong розм. ЗАРЗЯКАstrong розм. ХАРЦИЗstrong розм. ХАРЦИЗАstrong розм. ХАРЦИЗЯКАstrong розм. ХА...Словник синонімів української мови
  8. здоби́чник—ЗДОБИЧНИК а ч. фольк. Людина яка займаться розбом грабжництвом. Ось налягли здобичники тсною каблучкою здушили чумакв вимахують ножами та булавами Коцюб. . Словник укра...Словник української мови в 11 томах
  9. здобичник—а ч. фольк. Людина яка чинить розбй грабжництво....Толковый словарь украинского языка