СТАРОСТА.
В родовому відмінку множини виступає у двох формах:старостістаростів;перше слово означає відповідальну особу в якійсь групі людей(старостакласу,гуртка);друге — дійову особу весільного обряду, свата. В останньому випадку флексія і перенесення на неї наголосу (у формах множини) відіграють смислорозрізнювальну роль, розмежовуючи омоніми:старост(гуртків),старостів(сватів). «Сиділо тут і кілька поліцаїв тастарост,та їм таки було легше, ніж отаким, як Калинка, бо вони хоч знали, що завинили, їх не пекла, не душила, не гризла образа — ця найпекельніша мука з усіх людських мук».(А.Дімаров.)«Ну, що ж, справді-таки, думаю, треба женитись, справедливо батько кажуть. Та й стали ми з батьком і матір'ю дівчат підбирати. І виходить воно так, що, ясне діло, до багатої не підеш — не рівня, вибрали одну сироту та й до неї заслалистаростів».(Нар.творчість.)
Серед поширених раніше варіантівсусідаісусіддругий виявився частіше вживаним у літературній мові останнього часу, тому й у родовому відмінку множини закріпилася форма із закінченням-ів—сусідів.