Чи правильно ми говоримо?

СПОСТЕРЕЖЛИВИЙ, СПОСТЕРЕЖНИЙ.

Спостережливийозначає «уважний; такий, що вміє добре спостерігати, підмічати». «Всюди поет уміє підмічати характерне, суттєве, часом не уловлене іншими, навітьспостережливимилюдьми».(М.Рильський.)«Ні слова Зінька не сказала Ользі про свою недавню зустріч і розмову з Вірою, алеспостережливаОльга, глянувши в обличчя подрузі, зрозуміла, що та чимсь схвильована і навмисно уникає стрічатися з нею поглядом».(А.Шиян.)«Вона завзятий,спостережливийдослідник природи».(О.Копиленко.)
Часом, щоб передати цю рису характеру людини, вживають словосполучення «спостережливий+око»:«СпостережливимокомЧепіга зразу помітив, що Вітряні гори були вулицею відвертих, чесних трудолюбів».(С.Журахович.)
Спостережливийзавжди виступає як означення до іменника, що називає людину за певними ознаками: за статтю(спостережливажінка),віком(спостережливадитина),родом занять(спостережливийучений),фахом(спостережливийлінгвіст),нахилами(спостережливийхудожник)і т. ін. Це слово виражає рису характеру, здебільшого постійну, сталу.
Зовсім інше значення має словоспостережний;воно означає «такий, що служить для спостереження за кимсь або чимсь». «Настала ніч. Я виставив караули іспостережніпости».(П.Вершигора.)«Поки встановили гармати, телефоністи провели лінію доспостережногопункту на передовій».(А.Головко.)
Спостережнийзавжди виступає як означення до іменника, що називає предмет, конкретне поняття, і ніколи не сполучається з іменником, що називає людину.Спостережливийв літературній мові може субстантивуватися — виступати в ролі іменника,спостережнийбез пояснюваного іменника не вживається.
Отже, людина —спостережлива;пункт —спостережний.