НАПРЯМ, НАПРЯМОК.
Сучасні словники української мови вважають ці два слова семантично тотожними. Проте в останні роки помітною стала тенденція до стилістичного розрізнення їх. Насамперед у переносному значенні, коли мова йде про шлях розвитку, ідейну спрямованість, суспільний, літературний рух, течію, вживають словонапрям,а ненапрямок.«Всіляко підтримуючи демократичнийнапрямв українській літературі, він [Чернишевський] дуже високо оцінював творчість Шевченка».(І.Цюпа.)
У значенні «ділянка фронту» частіше вживають словонапрям.«Це було в той день, коли надійшла радіограма, що червона кіннота на Київськомунапряміпрорвала фронт польських армій і що становище для військ маршала Пілсудського створилося катастрофічне».(О.Гончар.)
Напрямздебільшого вживають і тоді, коли лінія руху визначається в загальних рисах (південь, схід) або пункт — кінцева точка — розташований на великій відстані. «Але крейсер не зупинився й швидко зник унапряміна північ».(Ю.Яновський.)«А там [у степу] уже все забурунило: двигтить у вечірніх сутінках земля, грають на конях верхівці, зляскують батоги в повітрі, — з могутнім величавим тупотом рухаються степом звідусіль сиві, як хмари, череди круторогихвнапряміна Перекоп».(О.Гончар.)У такому разі словонапрямдуже часто вживається з прийменникомна,що стоїть перед словом, яким визначається кінцева мета руху.
Коли ж говорять про лінію фізичного руху на невеликих відстанях, частіше вживають словонапрямок.«В одній з таких яруг, глибоких та покручених по всіхнапрямкахвесняними водами, на самому дні ворушились люди».(М.Коцюбинський.)«Треба не губитинапрямку,бачити попереду верхів'я гори й іти крізь хащі».(Ю.Яновський.)«За кілька хвилин від штабу вже мчали в усіхнапрямкахверхівці, летіли по дротах, обганяючи наступаюче море, накази командувача…»(О.Гончар.)«Вибухи спалахували по горбу, в томунапрямку,куди йшли бійці».(ГригорійТютюнник.)
Отже, слованапрямінапрямокблизькі за значенням, але не в усіх контекстах взаємозамінні.