МОВА ЙДЕ.
Це фразеологічне словосполучення і семантично відповідні йомуйдеться,мовиться(з додатком) та словосполученнямовамовиться(рідше вживане) означають «розмова», «міркування», «бесіда» і властиві українській літературній мові. «Комбат усміхнувся, розуміючи, щойдетьсяпро флягу вина».(О.Гончар.)«До гурту підходили все нові тіні. Дехто з них питав крайнього, про щойдеться».(С.Васильченко.)«Шовкун саме чистив у кутку автомат, видно, не второпав, про щойшламова».(О.Гончар.)«Жодна душа не повинна знати, про щойдемовав листі».(О.Донченко.)Розмовному стилю мовлення властиві ще вирази типу «мова про вас», «не про це мова». «Ну, танепроменезаразмова.Мовапровас».«Але про це ж умовились вони, що — точка.Мовапроінше».(А.Головко.)
Як порушення норми сприймається вживання словамовав сполученні з дієсловомйдеться(«Мовайдетьсяпро новий кінофільм») замістьмовайдеабойдеться(без словамова).Неправомірним є також вживання в усіх стилях, крім поетичної мови, словосполученнярічіде(з цим же значенням).
Словорічяк синонім словамовав науковому й публіцистичному стилях не виступає. Проте поряд зі словоммовайого широко застосовують у поезії. Порівн. у Т. Шевченка в «Катерині»: «Не слухала моїхречей,то її послухай…»; «Та не чули вже тихречейні батько, ні мати…» і в «Гайдамаках»: «Межмови-розмовицілувались, обнімались»; «…аж верби нагинались слухать туюмову.Отомова!»У Лесі Українки в поезії «Слово, чому ти не твердая криця…»: «Ти, моя щира, гартованамова»і«Стрінеться з брязкотом інших мечей, з гуком нових, не тюремнихречей».У П. Тичини: «На майдані пил спадає, замовкаєріч…»і «Славтемовуцю чудову на оновленій землі! Ця ж бомовадля народу вище всіх пісень, симфоній».