ДРУГ, ДРУЗІ.
Іменникдругналежить до твердої групи II відміни і в однині відмінюється так, як іменники твердої групи. Проте в множині узвичаєно вживати не очікувану з Граматичного погляду формудруги,адрузі— архаїчну форму, яка відмінюється за зразком іменників м'якої групи.
В українській художній літературі XIX ст. можна знайти багато прикладів вживання письменниками, зокрема І. Котляревським, Т. Шевченком, І. Франком, обох форм множини —друзіідруги.
У Т. Шевченка в листі читаємо: «А тебе цілуютьдругитвої…». І. Франко у вірші «Каменярі» використовує формудруги(«...другийнедруги,гнівнії та сердиті, і нас, і намір наш, і діло те кленуть»), хоча розмір і ритм вірша давали змогу поставити словодрузі.(Можливо, в цьому разі саме такий вибір стався під впливом сусіднього слованедруги).
У сучасній українській літературній мові формадругивважається ненормативною.