ДЕФЕКТИВНИЙ, ДЕФЕКТНИЙ.
Дефективний(з лат.defectivus— недосконалий) виступає як означення, що характеризує людину, яка має якісь фізичні або психічні вади.
Коли йдеться про дітей, психічно неповноцінних, у сучасній педагогічній літературі вживають терміни «розумово відсталі», «аномальні», і тільки в побуті, в усному мовленні говорять «дефективні».
Дефектний— прикметник, утворений від іменникадефект(лат.defectus),що означає ваду, хибу, недолік. Словодефектнийвживається в двох значеннях: «зіпсований, з вадою, неповноцінний» (наприклад:«Дефектнимиізоляторами вважаються такі, на яких при накладанні випробної штанги не виникає іскри») і «той, що стосується дефекту» (наприклад: «Даючи механізаторам наряди на ремонт, механік забув скластидефектнувідомість»).
Дефектнийвживається як означення тільки до іменників, що називають предмети.