ВІДТИНОК, ВІДТІНОК.
Відтинок— відрізок простору або часу. «Водночас дрібні партизанські групи місцевого значення безперестанку шарпали залізничну колію на відтинку Вапнярка — Одеса…»(Ю.Смолич.)«Коли в'їхали в ліс, через який проходив найнебезпечнішийвідтинокшляху кілометрів на півтора, сонце зайшло».(В.Козаченко.)
Відтінок— різновид кольору, відмінний від основного насиченістю тону. «С. Васильківський (1854 — 1917) у період творчого піднесення показує себе як талановитий колорист. Живопис його стає складним завідтінками,насиченим, кольорова гама визначає настрій твору».(Зжурналу.)«Це був чудовий букет, барвисте сузір'я всіх кольорів івідтінків,гаряча мозаїка тріпотливих пелюстків».(О.Донченко.)«З кожної печери визирали молоді ялинки, з-за кожного каменя стриміла зелена, з сизимвідтінкомхвоя…»(О.Донченко.)
Переносно слововідтіноквживається у значенні «властивість», «різновид, що являє собою тонку відмінність», «малопомітний перехід від якогось нюансу до іншого». «Та Замойський вловив найтоншийвідтінокнастроїв цих двох «півнів», як прозвав їх він у думці».(ІванЛе.)«Звертаючись до зображення іншого соціального середовища, письменник надає байці іншого лексичноговідтінку.Наприклад, у байці «Ведмежий суд» Гребінка пародіює стиль судових документів». «І чого б тільки вона [Надійка] не зробила, на які б тільки жертви не пішла, щоб тільки знову побачити його поблажливу усмішку, повернути йому отой звичний,звідтінкомтеплої іронії, жартівливий тон».(В.Козаченко.)
Графічно й у вимові словавідтиноківідтінокчасом плутають. Порівн.: «Ірина не пам'ятала, як повернулася з станції, як опинилася в своєму ліжку. Наче хтось витер чорним рукавом з її свідомості цейвідтінокчасу» (треба:відтинокчасу).