Чи правильно ми говоримо?

ВЗАЄМИНИ, ВІДНОСИНИ, СТОСУНКИ.

Ці слова передають зв'язок між людьми. «За кілька днів, оговтавшись, придивившись до товаришів по класу, до їхніхвзаємині ставлення їхнього до нього й до інших отаких, як він, — задумався пильно».(А.Головко.)«Сам господар має вдачу зроду досить егоїстичну і непривітну, хтось навіть трохи боїться його зачіпати, але зрештою ми один одному не заважаємо і тримаємось в ґречнихвідносинах».(ЛесяУкраїнка.)«Між ними [сестрами] встановилися ті спокійно-холоднуватівідносини, коли сварки майже неможливі».(М.Руденко.)«З помкомвзводом Гладуном у студбатівців з першого ж дня встановилисьстосункивзаємної неприязні».(О.Гончар.)
Коли йдеться про людей, менш правомірними видаютьсявідношення(див. нижче) івзаємовідношення, ще менш виправданими —взаємовідносиниівзаємостосунки, бо в словахвідносиниістосункизакладене значення взаємності, і компонентвзаємо-є в них тавтологічним.
На початку XX ст. слововідносинивживали для позначення не тільки взаємності у стосунках між людьми, а й ставлення особи (чи осіб) до іншої особи (чи осіб). Порівн. у Лесі Українки: «…Не розумію, як маю думати провідносини«Зорі» до мене»; «В яких би вінвідносинахне був до тебе, для мене він уже раз назавжди брат»; у М. Коцюбинського: «Моївідносинидо панни Анелі тривожать мене».
У сучасній мові слововідносинив значенні «ставлення» не вживається.
Поширене це слово як термін у дипломатії —дипломатичнівідносини, в суспільно-економічній сфері —суспільнівідносини,економічнівідносини, у виробництві —виробничівідносини.